Приїжджайте, отримайте! Я часто чую, що ви гордо вдячні Старим баладам і казкам про героїв, які поразили страшні демони, повіривши, що все, що вони говорять, правда. Але історія має дві сторони, і що було славним подразком для деяких був великий розчарування для інших. Сьогодні ми збираємося проаналізувати справжню історію за легендою Шутен-Доджі та причину того, чому цибулю покинули поверхню.
У записах зовнішнього світу, під час Хіанського періоду, розповів, що страхом лідера онію Штен-Доджі закріпив залізну фортецю глибоко в горі Оке, в колишньому провінції Танба, звідки він пригнічує мешканців столиці. Для того, щоб зупинити його, відомий воїн Мінамото немає Раіко і його чотири довірені генерали, викладені на експедиції. Тим не менш, знаючи, що вони не змогли підібрати фізичну силу демонів, вони вдалися до обману: вони розгнічують себе як гірські асцетичні монки, схильні бути втраченими, і просять укриття при абоді Шутен-Доджі.
Зважаючи на гостинність лідера оні, який насолоджувався банкетами і дрібним спиртом над усім іншим, Раіко і його чоловікам поділилися на напої з ним і запропонували йому особливий лікер: shinben-kidoku-shu, божественна радість створена для того, щоб зробити оні до сну і повністю паралізувати свої тіла. Після того, як Шутен-Доджи впало в глибоку суспензію, воїни звернули свої мечі і відкинули його, поки він не лежав беззахисним — літописи навіть скажуть, що його важка голова спробувала прикусити Райко в одному останньому відриві. У людських книгах, що епізод відсвяткував як остаточний тріумф від зіткненої сили.

Тим не менш, ми знаємо, що цей результат не вірний. Оні має життєдіяльність монстроуса та регенеративну здатність, що означає, що навіть декапітація може закінчити їх. Тому реальна фігура, яка в основному надихнула, що легенда — кому ми знаємо добре сьогодні для блукання навколо її незрівнянної ради, Сука Ібукі — виходила з зустрічі без подряпин, фізично не менше.
Щоб зрозуміти, що сталося, ви повинні розуміти, як люди і оні співіснували в давні часи. Упродовж століть на острові Викай. Це вірно, що вони були дикими істотами з надмірною міцністю і ненасиченим апетитом заради і боротьби, і що вони звикли до пригнічення людини. Тим не менш, вони проживали нерозривним кодом відзнаки: вони ненавиділи брехню і співуніце. Вони ніколи не зламали обіцянку, ніколи не атакували ззаду, і глибоко поважали мужчини, які сходження на гору, щоб врятувати себе на ярмарку, обличчю. До них абдукція і порятунку були обрядом взаємодійності між рівними.
Що по-справжньому загострився, що епоха в епізодах, як на горі Öe не був краю леза, але моральне роззброєння. Побачивши себе загиблими і зраджуються брудними хитрощами, Судака, решта Чотири Дева гори — з яких ми тільки документально записали її і Юугі Гошигума, як причеп інших двох був втрачений, і весь клан зробив історичне рішення: вони покинули поверхню і виїхали на Старе пекло, підпілля, залишаючи Васкай гору в руках Тенггу і Каппа. Вони не лягли поразку нашої зброї, вони виїхали з чистого контемпту для нашої гіпокризії.






